01
Що може сказати язик
Візьми ложку вишневого морозива й залиш її на язиці. Язик уміє розпізнати п’ять речей, п’ять основних смаків: солодкий, кислий, солоний, гіркий і умамі. Умамі: насичений смак бульйону й сиру. Для кожного смаку є свій вид смакових клітин. Можливо, тобі траплялася карта язика, де кожен смак має свою зону. Але таку карту вигадали: кожна частина язика зі смаковими бруньками відчуває всі п’ять смаків.
Крихітні горбики на язиці звуться сосочками. У багатьох із них сидять смакові бруньки, і їх у тебе кілька тисяч. Кожна брунька має приблизно від 50 до 100 клітин. Солодке ловить один-єдиний рецептор. Він складається з двох частин, що працюють у парі. Тож від цього морозива язик повідомляє: солодко, і трохи кисло від терпкої вишні.
А як щодо холоду й м’якої вершковості? Це взагалі не смаки. Холод відчувають температурні нерви в роті. Вершковість відчуває дотик. Обидва багато розповідають про морозиво, але нічого про вишню.
Утім, холод таки змінює смак. Морозиво зазвичай подають при температурі близько −12 °C, а в роті приблизно 37 °C. Нижче приблизно 12 °C солодке відчувається слабше. Від холоду солодкість ще й швидше зникає. Стеж за показниками. Коли шматочок розтане, солодкість зросте, а холод слабшатиме. Та все одно ніщо на язиці не каже «вишня».
Секунди на шкалі часу показано лише приблизно. Ніхто не вимірював, скільки тане ложка морозива в роті. Модель ділить один шматочок на шість кроків, щоб за ним було легко стежити. У справжньому роті вони накладаються. Те, як шматочок теплішає, модель теж намалювала сама. Обери «Голова» або «Молекули», щоб подивитися на той самий шматочок інакше.
- Температура шматочка
- −12 °C
- Солодке, від смакових клітин
- 0 %
- Кисле, від смакових клітин
- 0 %
- Холод, від температурних нервів
- 0 %
- Основні смаки
- п’ять: солодкий, кислий, солоний, гіркий, умамі
- Клітин в одній смаковій бруньці
- приблизно від 50 до 100
- Смакових бруньок на язиці
- кілька тисяч
- Рецепторів солодкого
- один, із двох частин
- Солодке слабшає нижче
- приблизно 12 °C
02
Два шляхи до носа
Тож звідки береться вишня? З носа. Запахи можуть дістатися туди двома шляхами. Коли ти нюхаєш, повітря заносить їх через ніздрі. Цей перший шлях зветься ортоназальним нюхом, тобто нюхом спереду.
Другий шлях починається в роті. Коли шматочок тане, з нього піднімається аромат. Щоразу, як ти видихаєш, повітря несе цей аромат угору за піднебінням, верхом рота, і заходить у ніс ззаду. Це ретроназальний нюх, нюх ззаду. Найбільше він працює, коли ти жуєш і ковтаєш.
Обидва шляхи ведуть до тієї самої нюхової ділянки високо в носовій порожнині, просторі всередині носа. Та запах зсередини рота здається таким, ніби він іде від язика. Тому ми звемо його смаком, хоча це запах. Психолог Пол Розін писав про ці дві сторони нюху в 1982 році.
Це можна перевірити з фруктовою цукеркою. Затисни ніс і жуй. Ти відчуєш лише солодке, може, трохи кислого. Тепер відпусти, і за мить з’явиться фрукт. Обери «Ніс затиснутий», щоб спробувати це на моделі. Більша частина того, що ми звемо смаком вишні, походить від запаху.
- Аромат, коли нюхаєш
- 0 %
- Аромат зсередини рота
- 0 %
- Ти відчуваєш
- Nothing yet
- Два способи нюхати описав
- Пол Розін, 1982
- Ніс затиснутий
- солодко, трохи кисло, ягоди немає
03
Запах як візерунок
Нюхова ділянка густо вкрита мільйонами нюхових нейронів, нервових клітин, що відчувають запах. Їхні кінчики сягають у тонкий шар слизу. Кожен нейрон має рецептори одного виду. Рецептор схожий на крихітного ловця. Коли на нього сідає молекула, що йому підходить, нейрон спрацьовує й шле сигнал угору, до нюхової цибулини.
У твоєму носі приблизно 400 типів нюхових рецепторів. Порівняй із солодким, де всю роботу робить один рецептор. Річард Аксел і Лінда Бак відкрили нюхові рецептори і в 2004 році отримали за це Нобелівську премію.
Окремого рецептора на кожен запах немає. Один тип рецепторів уловлює кілька різних молекул. А одна молекула вмикає кілька типів рецепторів. Тож кожен запах утворює візерунок рецепторів, що спрацьовують разом, трохи як акорд на піаніно. Команда Лінди Бак показала це в 1999 році.
Обери одну молекулу нижче й подивись, які рецептори вона вмикає. Потім обери «Уся суміш»: вишневий візерунок складають усі вони разом. Модель малює лише 40 типів рецепторів, а не приблизно 400. Які з них вмикає кожна молекула, модель вигадала сама, тож сприймай візерунок як ідею, а не як карту.
- Типів рецепторів спрацювало
- 9 of 40 drawn
- Нюхаємо
- Whole mix
- Типів нюхових рецепторів
- приблизно 400
- Рецепторів на все солодке
- 1
- Один запах складається з
- візерунка з багатьох рецепторів
- Нобелівська премія за нюхові рецептори
- 2004, Аксел і Бак
04
Вишня по молекулах
Як науковці з’ясовують, чому вишня пахне вишнею? Прилад під назвою газовий хроматограф розбирає аромат на частини, молекулу за молекулою. Потім мас-спектрометр називає кожну з них. Біля нюхового порту людина нюхає кожну молекулу на виході й каже, які справді пахнуть. Якщо розводити пробу знову й знову, видно, які запахи найсильніші.
У вишні так знайшли сім ключових запахових молекул, тих, що несуть запах. Найважливішу роль серед них грає бензальдегід. Поруч із ним є зелені, листяні ноти, як-от гексеналь, квітковий ліналоол і схожий на гвоздику евгенол. Черешня інша. В одному дослідженні в ній знайшли 97 ароматних молекул, і лише 18 були достатньо сильні, щоб їх відчути. Там ведуть зелені ноти й бета-іонон, що пахне фіалками.
Бензальдегід, C7H6O, має кільце з шести атомів вуглецю з невеликою групою атомів збоку. Він пахне гірким мигдалем і вишнею. І він сильний: одну краплю можна було б відчути приблизно у ванні води. Це також запах марципану, який часто ароматизують олією гіркого мигдалю. Ця олія складається майже з самого бензальдегіду.
Вишневі цукерки спираються на бензальдегід і обходяться без зелених і квіткових нот свіжої ягоди. Тому вони пахнуть більше мигдалем, ніж вишнями. Обери «Вишневі цукерки», а потім «Марципан», щоб порівняти суміші. Головна нота лишається тією самою. Змінюється все довкола неї.
Модель малює п’ять ключових запахових молекул. Скільки кожної є в суміші, модель лише припускає. Вона йде за порядком із досліджень, і бензальдегід там перший. Жодну з цих кількостей не виміряно. Суміші для цукерок і марципану показують типові обриси, а не справжні рецепти. Лише бензальдегід намальовано атом за атомом. Решта чотири молекули намальовані простими фігурами.
- Головна нота
- Benzaldehyde: bitter almond
- Головна нота в суміші
- 46 %
- Ключових запахових молекул у вишні
- сім
- Ароматних молекул у черешні
- знайшли 97, відчутних на запах 18
- Бензальдегід
- C₇H₆O
- Бензальдегід пахне
- гірким мигдалем і вишнею
- Одну краплю можна відчути в
- приблизно ванна води
05
Стіл ароматиста
Ароматистом називають людину, яка створює аромати для їжі. Щоб зробити вишню, ароматист не копіює всю ягоду. Він бере кілька найважливіших молекул, набагато менше, ніж є в ягоді, а потім куштує й підправляє. Тепер твоя черга: рухай повзунки, щоб додати краплі кожної молекули, і подивись, чим пахне твоя суміш.
Звідки береться бензальдегід? Одне джерело: ядра, насіння всередині кісточок, як-от гіркий мигдаль чи абрикосові ядра. Очищена олія гіркого мигдалю містить приблизно 98 % бензальдегіду. Інше джерело: олія касії з кори дерева, спорідненого з корицею. У США бензальдегід із неї продають як натуральний. У ЄС досі не вирішено, чи вважати його натуральним.
Проте більшість бензальдегіду роблять із толуолу, речовини з нафти. З рослин походить лише приблизно 1,5 %. За цінністю бензальдегід поступається лише ваніліну, запаху ванілі. Молекула точнісінько та сама, хоч як її зробили, і запах у неї теж той самий. Змінюється лише етикетка. У ЄС «натуральний ароматизатор вишні» мусить щонайменше на 95 % походити з вишні.
Одне застереження. У ядрах немає готового бензальдегіду. Коли ядро роздавлюють, воно утворює бензальдегід, а разом із ним ціанід, отруту. Навіть одне маленьке сире абрикосове ядро може бути небезпечним для малюка. Тож ніколи не їж сирі ядра кісточок і не розколюй їх, щоб скуштувати. З ароматизатором у морозиві все інакше: це очищений інгредієнт, перевірений і дозволений для їжі.
- Пахне як
- marzipan
- Схожість на ягоду
- 84 %
- Крапель у пляшечці
- 6
- Олія гіркого мигдалю
- приблизно 98 % бензальдегіду
- Бензальдегід із рослин
- приблизно 1,5 % від усього
- Найцінніші ароматичні молекули
- друге місце, після ваніліну
- «Натуральний ароматизатор вишні» в ЄС
- щонайменше 95 % із вишні
- Сирі ядра кісточок
- їсти не можна
06
Чому морозиву треба більше аромату
Відчути можна лише ті молекули, що потрапили в повітря. Аромат, замкнений у шматочку, нічого не дає. Холод тримає його замкненим, тож замерзлий шматочок випускає дуже мало. Коли шматочок тане й теплішає в роті, аромату виходить усе більше. В одному дослідженні ванільне морозиво при −9 °C смакувало сильніше, ніж при −14 °C.
Жир теж має значення. Вишневі молекули люблять жир: вони в ньому розчиняються й охоче там лишаються. Тож у жирному морозиві жир притримує вишню. У нежирному вишня виходить швидше й сильніше. З ваніллю все навпаки.
У США в морозиві має бути щонайменше 10 % молочного жиру, а в преміальних видах приблизно до 20 %. Через холод і жир чимало аромату лишається замкненим. Тому ароматисти додають більше: вишневий ароматизатор становить приблизно від 1 до 2 % суміші. Спробуй повзунки. Тепліша подача чи менше жиру пускає до носа більше аромату.
А тепер зберімо все докупи. Язик каже тобі: солодко й трохи кисло. Нерви відчувають холод і вершковість. А ніс, до якого аромат доходить з-за піднебіння, каже: вишня. Затисни його, і вишня зникне.
Наскільки сильно холод і жир притримують аромат, модель оцінює сама. Дослідження показують, у який бік діє кожен із них, але не наскільки. Тож сприймай ці числа як ескіз, а не вимірювання. Кожен відсоток на цій сторінці рахується від найбільшого значення, якого цей показник досягає в моделі. Жоден із них не показує частку смаку.
- Аромату виділяється зараз
- 2 %
- Найбільше аромату біля носа
- 64 %
- Шматочок розтанув
- 0 %
- Молочного жиру в морозиві
- щонайменше 10 %, у преміальному приблизно до 20 %
- Зазвичай подають при
- приблизно −12 °C
- Вишневого ароматизатора в суміші
- приблизно від 1 до 2 %